Андрій ДРОФА: УКРАЇНА ПОТРЕБУЄ НАТХНЕНОЇ ПРАЦІ І ЛЮБОВІ Так склалася доля українського народу, що його героїчна історія упродовж століть замовчувалася чи перекручувалася, героїв називали зрадниками, а катів — героями, писемні свідчення, раритети, котрі промовляли про нашу велич знищували чи розтягували по підвалах країн-поневолювачів, навіть могили і ті розривали. Про це ще писав Тарас Шевченко, якого боліло серце від споглядання руйнації і занепаду минулої слави. Кожен курган, історія якого нараховує тисячоліття, кожна козацька могила — це неповторні величні свідки минулого. Втрата кожного з них — це ще одна біла пляма в нашій історії, яку вже ніколи не заповнити, це розрив з минулим. І тому ті, хто відновлюють нашу історичну пам'ять, заслуговують на шану людську і повагу. Саме таким є Андрій Дрофа Генеральний директор КП Білоцерківський домобудівельний комбінат, Заслужений будівельник України, польовий гетьман Українського козацтва, Верховний отаман Білоцерківської Січі, генерал-отаман. До п'ятиріччя ним же відновленої Білоцерківської Січі він зробив подарунок і собі особисто, і козацтву, і всій Україні -врятував від знищення пам'ятку ще трипільської культури, яка є і козацькою пам'яткою. За розповіддю Андрія Григоровича, котрий є не тільки метром в будівництві, не тільки знаним козаків, які його підтримали у боротьбі за визволення України з пут самодержця Петра, на цьому кургані були по-звірячому вбиті. Таким чином тут постало ще й козацьке поховання, яка і дістала назву в народі «Мазепина могила». Має курган і свій паспорт, копія паспорту пам'ятника історії та культури знаходиться в Сквирському районному відділі культури. За паспортом — це курган. Датування ІІІ-І тисячоліття до нашої ери. Місце розташування: на південний захід від села Андріївка Сквирському району. В XIX столітті в околицях сіл Андріївка і розташованого поруч села Мазепинці Білоцерківського по Зводу пам'яток Київської області під керівництвом Чистик Р.О. Насип був пошкоджений великими траншеями хрест-навхрест шириною 3 метри і глибиною 2 метри, по середині колодязем 2x2 метра. Східна та південна поли пошкоджені ямами. Реставраційні роботи не проводилися. Висота насипу 6 метрів та діаметр 50 метрів, поверхня задернована заросла деревами та кущами. Результати старих розкопок невідомі. Загальна оцінка суспільної науково-історичної та художньої громадським діячем, але і знавцем району знаходилося біля 30-ти і дослідником козаччини, історія кургану досить драматична. По тому як Іван Степанович Мазепа зазнав поразки, більше трьох тисяч курганів, найбільший з яких називався «Мазепина могила». У 1987 році курган був обстежений Київською обласною експедицією значимості пам'ятника визначна і одна з найбільших надмогильних та ритуальних споруд давнього часу Київської області. Основна бібліографія, архівні джерела, іконографічний матеріал: Фендрик Н.І. «Довідник з археології України. Київська область». Київ 1977р. Магомедов Б.В. Орлов Р.С. Показ М.П. «Отчет о разведке Поросья» 1987р. Наук. Архів. Технічний став кургану вважався науковцями як «дуже поганий», «бездоглядний, зазнає руйнації внаслідок розорювання поля та варварських розкопок «чорних археологів». Балансова належність і конкретне використання: Великополовецька сільська рада.

Про Андрія Григоровича багато пишуть, він знаний у всій Україні, але ця Аюдина уже встигла зробити стільки для України і її народу, що інша не впоралася б і за декілька життів. Сьогодні Андрій Дрофа повний сил і готовий до нових звершень. З ним ми і ведемо розмову про зустріч Президента Віктора Ющенка з козаками Білоцерківської січі та про те, як відновлювалася і отримала нове життя «Мазепина могила».

— Андрію Григоровичу, козаки України беруть приклад з Білоцерківської Січі, переймають досвід, а мешканці Мазепинців з вдячністю згадують вас, за збудовану церкву і відродження козацької слави і ось нове звершення повернута, фактично, з небуття «Мазепина могили». Чи правда, що ідея щодо відновлення козацької могили пролунала з вуст Президента?

— Це справді було так. На Всеукраїнській козацькій раді, що відбулася у Києві 17 лютого у Києві у своєму виступі Віктор Андрійович Ющенко звернувся до козаків Мазепинців з пропозицією відновили могилу. До речі цю могилу видно з космосу. Для мене було цілком зрозуміло, що за цю справу може взятися тільки мій колектив будівельників, які володіють сучасною технікою і сучасними технологіями будівництва. Адже це не проста справа. Як би не хотіли скажемо, кондитери, чи музиканти зробити таку справу — вони б не змогли. Та й кому як не козацькому Будівельному комбінату відновити могилу своїх пращурів. Хлопцям, делегатам Ради, у перерві сказав: «Ми за це візьмемося і зробимо. Про це я і сам думав». Не гаючи часу до свого кабінету запросив відомих козацьких генералів Петра Микитовича Мороза та Івана Петровича Шилова і сказав: «Поїхали зі мною на курган, подивимося що і до чого».

— Яке враження було від побаченого, чи не прийшла думка відмовитися від цієї ідеї, адже вас ніхто не зобов'язував?

— Чесно кажучи, я навіть не знав як під'їхати. Близько біля кургану не був, хоча бачив його здаля. Коли ми на джипах до нього наблизилися, я схопився за голову. Боже, Боже, що з ним робити. Курган був у такому занедбаному стані, що було боляче. Розритий вщент. Мої Наступного дня я провів обстеження з літака. Курган хоча і був занедбаний вражав своєю величчю. Скажу чесно, у мене теж були сумніви, щодо того як це довести до ладу за такий короткий термін. Я все обдумував, як підняти на таку висоту хрест, якого ще не було. Забігаючи на перед розповім про той урочистий момент коли курган був відновлений і Віктор Андрійович піднявся на нього зі своїм сином Тарасиком, дивиться побратими-козаки стояли і було зрозуміло, що вони розгублені. Але відступати я не звик. Своєму заступнику Анатолію Янішевському сказав: «Оце прийшов час ще одного нашого випробування». навкруги і питає: «Як це вдалося на таку висоту підняти?» Я відповів, що тут була застосована найсучасніша технологія, про її деталі розповідати може і не цікаво, але я знав одне, що Ви, Вікторе Андрійовичу, хотіли побачити курган таким як він є сьогодні і гадаю, що нам це вдалося. Президент погодився. Це було потім, а за два тижні до приїзду Віктора Андрійовича приїжджає Іван Степанович Плющ. Він потрапив вчасно, якраз на один із найважливіших і символічних етапів роботи: встановлення на два метри в бетон шестиметрового хреста, вагою біля трьох тонн. Як годиться, Іван Степанович кинув під хрест металеві гроші. Івана Степановича я знаю більше тридцяти років, але таким задоволеним я його ніколи не І бачив. Він щира людина, не приховував емоцій і радів як мала дитина. Особливо дивувався, як це все можна встигнути зробити за два тижні.

— Як, до речі, вам вдалося витягнути хрест таких розмірів і ваги на таку висоту?

— Ми витягнули бульдозером С-130 кран на найбільшу висоту кургану, а той встановив на потрібне місце хрест. Незважаючи на макромасштаби об'єктів, якщо їх співставити з площею на якій вони були розташовані, робота була виконана ювелірна. Одні насипали курган, інші шліфували граніт, наносили мазепинський герб і козацьку символіку, а ще інші варили металеву конструкцію, яка після освяти стала Хрестом. До зустрічі Президента ми були готові. Козацький колектив будівельників не рахувалися з витратами матеріальними і духовними, адже це потрібно не нам, це потрібно Україні. Я дякував Всевишньому, що він дав можливість нам це відновити. Не соромно буде ні перед президентом ні перед народом.

— Як відбулася зустріч з Президентом і яка була його реакція?

— Звісно, хвилювань було багато. Це була неофіційна поїздка Президента. Він сам був за кермом. Всі знають, що для Віктора Андрійовича любов до України, повага до історії і її героїв — це не порожній звук. Він глибоко моральна і високодуховна людина і тому, коли побачив, врятовану святиню, то чисто по-людськи був задоволений. А я у свою чергу був радий за людей, які працювали зі мною, які повірили в те, що ми його це зробимо.

— Якщо можна так висловитися, ви, Андрію Григоровичу, з операцією зі спасіння історичної цінності не запізнилися. — Не запізнилися, але встигли в останній момент. Земля вже була розпайована. Варто було бульдозеру попрацювати тут днів два і історична пам'ятка, яка проіснувала три тисячоліття, канула би в Лету. Так зникли понад ЗО курганів, які були в цьому районі. Керівників району історична цінність не хвилювала вони думали, що можна тут посіяти, картоплю чи рапс і який урожай можна зібрати. Кущі та деревця, які насіялися за допомогою вітру чи пташок спасли курган. Ось така непроста історія.

— Про що ви говорили з Президентом?

— Про історію нашого народу. Зрозуміло було, що Президент хоче відновити українське в Україні, наше рідне, що втрачене. Скажу прямо: відчувається, що не всі його розуміють навіть з оточення. Те, що пропонує Президент потрібно відчути серцем. Я сказав Віктору Андрійовичу: «Коли я виїжджаю за кордон, через тиждень нестерпно хочеться додому. Я біг би додому через пустелі, так тягне мене рідна земля. Коріння моє дуже глибоко вросло в українську землю». Він відповів, що це почуття йому зрозуміле бо і сам такий. Я Віктора Андрійовича надзвичайно розумію як Голову держави. Коли прочитав за чотири ночі Михайла Старицького «Руїна» мимоволі порівняв із сьогоденням. Як тоді так і тепер на самопожертву заради України — претендентів небагато, зате - на гетьманську булаву аж забагато. Там я йому допомогти не можу, але кожен має йому допомагати на своєму місці. Віктор Андрійович сказав, що багато читає історичних творів. Не може зрозуміти, чому так багато черствих душ. А ще дивувався чому не потрапив на відкриття храму в Мазепинцях. Я переконаний, що Віктор Андрійович захоче приїхати в наші краї не один раз. Від редакції. А ми переконані, що «Мазепина могила», яка, завдяки справжніх патріотів Віктора Андрійовича Ющенка, Андрія Григоровича Дрофи, рядових козаків-будівельииків Білоцерківської січі здобула нове життя притягуватиме краєзнавців, істориків поетів і буде пам'ятним знаком на честь не лише героїв минулого, але і сьогодення.

ГЕТЬМАН березень-червень 2008