Ідея відновлення гетьманського устрою в Україні виникла відразу ж через декілька років після скасування Першого Гетьманату, коли у 1791 році нащадоккозацько-старшинськогороду Василь Капніст намагався створити сприятливу міжнародну ситуацію для встановлення гетьманського устрою. Під час війни 1812 року генерал Російської імперії з козацького роду Михайло

Миклашевський склав цікавий проект вдновлення козацьких полків на Лівобережній Україні, як форпосту проти імператора Наполеона і бази для відновлення Гетьманату під протекторатом царя. Він планував звільнити всіх українських державних селян від податків й озброїти їх як козаків. Протягом XIX століття активними виразниками побудови в Україні гетьманської форми правління виступали представникиНовгород-Сіверськогоі Полтавського «патріотичних гуртків»,Кирило-Мефодіївськоготовариства, Московської громади тощо. З початком XX століття у боротьбу за відновлення Гетьманату вступили нові інтелектуальні сили, найбільшим виразником яких став В’ячеслав Липинський.

Другий Український Гетьманат виник після довгих років нищення козацтва російськоюімперсько-самодержавноювладою. Ще у квітні 1917 року відділи вільних козаків почали створюватися на Київщині, Житомирщині, Черкащині, Чернігівщині. Вони формувалися й існували за територіальним принципом. Основним тактичним підрозділом була сотня. Сотні однієї волості об’єднувалися в курінь, курені в полк, а полки цілої округи утворювали кіш. Козацький рух охопив ще й Полтавщину, Катеринославщину (суч. Дніпропетровщина) та Херсонщину. У жовтні того ж року на з’їзді відродженого вільного Українського козацтва отаманом було обрано прямого нащадка гетьмана Івана Скоропадського генерала Павла Скоропадського.

29 квітня 1918 року було проголошено створення Української держави, яку очолив обраний козаками на Софївському майдані в м. Києві Гетьманом України П. Скоропадський. Згідно із «Законом про тимчасовий державний устрій України» гетьманська влада окреслювалася такими положеннями: 

1. влада управління належить виключно Гетьману України в межах всієї Української держави; 
2. Гетьман стверджує закони, і без його санкції ніякий закон не може мати сили; 
3. Гетьман призначає отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає кабінет і представляє його в повнім складі на затвердження Гетьмана; 
4. Гетьман є найвищий керівничий всіх зносин Української держави з закордонними державами; 
5. Гетьман є верховний воєвода Української Армії й Флоту; 
6. Гетьман оголошує області на військовім, осаднім або виключнім стані; 
7. Гетьманові належить помилування засуджених, полегшення кари і загальне прощення.

Під час революційних подій 1917–1921 років поклали свої голови тисячікозаків-патріотів, що були організовані у реєстрове Вільне козацтво і в складі регулярної української армії чинили запеклий опіркомуно-більшовицькійнавалі. У результаті боротьби з ворогами Батьківщини певна частина козацтва покинула її межі й опинилася за кордоном, де протягом багатьох років існування тоталітарного радянського режиму вУкраїні, продовжувала зберігати традиції Українського козацтва.