Гетьманський устрій в Україні з’явився чотири століття тому в результаті виборювання права на існування нашого народу та сформувався як форма найбільш відповідна національному духові для забезпечення об’єднання вільних та рівних між собою людей. Він утворився в прагненні до свободи української нації на основі особистої свободи кожної людини. Ще наприкінці XVI століття козацький гетьман Северин Наливайко передбачав сполучення демократичних засад політичного устрою Війська Запорозького з сильною гетьманською владою. У той же час з’являється й проект побудови своєрідної козацької республіки -Задніпровського князівства. Влада у цій республіці мала належати спадковому князю, а також гетьману. На основі козацьких полків створювалися окремі адміністративно-територіальні одиниці, що включали полкове місто чи містечко з навколишньою сільськогосподарською територією. Столицею козацького князівства мав стати Переяслав, а князю Задніпровському мала належати цивільна влада, гетьману — військова.

Укріпившись як військова сила у боротьбі з турецько-татарськими наїздами, українське козацтво перейшло до відкритої збройної боротьби проти польської шляхти. Жорстокі війни і повстання 1591 — 1596, 1625, 1630, 1637 — 1638 років за своє самовизначення, у результаті яких загинуло сотні тисяч українців, стали прологом до створення у середині XVII століття ранньої національної держави — Першого Українського Гетьманату (самоназва — Військо Запорозьке).

Гетьманат виник у перші роки Національної революції протягом 1648 — 1649 років. Його фундатором став Великий Гетьман України Богдан Хмельницький, який проголосив: «…А що нам Господь Бог поміг визволити Україну свою руську при цьому я стою!» Державно-адміністративний устрій Першого Гетьманату відбувався за полково-сотенним територіальним принципом. Кожен полк і кожна сотня мали своє постійне місце перебування. Полкові уряди переважно розміщувалися в містах, сотенні — у великих селах і містечках. Під час воєнної небезпеки полковники, які керували місцевими (городовими) полками отримували гетьманські універсали з наказом готуватися до війни. Окремо надходив наказ про час виступу полків у похід, перед яким всі козацькі підрозділи зосереджувалися в певному місці. Кожен козак повинен був мати при собі коня, зброю та певну кількість провіанту

На середину XVII століття Гетьман України уособлював законодавчу, виконавчу й судову владу й безпосередньо керував генеральною старшиною, полковниками, сотниками та козаками через систему Генеральних і Старшинських рад.

Утворивши за полково-сотенною територіальною системою Українську державу та її збройні сили, гетьман Богдан Хмельницький вирішив найголовніше питання — залучення до збройної боротьби проти ворога всього населення України. Важливим компонентом у державній політиці став приклад Запорозької Січі — самоврядної військової організації народної самооборони на окраїнах України з комбінованою громадсько-індивідуальною господарською системою, орієнтованою на самовиживання.

Українська козацька держава проіснувала майже півтора століття, з 1648 року до 80-х років XVIII століття. Це був Перший Український Гетьманат, що репрезентувався такими гетьманами -тогочасними президентами України як Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Іван Брюховецький, Степан Опара, Петро Дорошенко, Петро Суховієнко, Михайло Ханенко, Дем’ян Ігнатович (Многогрішний), Іван Самойлович, Степан Куницький, Андрій Могила, Самійло Самусь, Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоропадський, Данило Апостол та Кирило Розумовський.

Прийняття й реалізація основного закону Гетьманату — Конституції 1710 року — засвідчили високий рівень політичної культури тогочасного українського суспільства, адже її окремі положення випереджали правову думку країн європейського та американського континентів і фактично проголошували Україну демократичною республікою. Перша Конституція України стала невичерпним політико-правовим джерелом для наступної боротьби української нації за свою незалежність.